|
|
ЧИ ВАРТО «СТРИБАТИ ВИЩЕ ГОЛОВИ»
ТА ЩЕ Й У ПРІРВУ?
КІНОЗІРКА - БАРБАРА ХЕРШІ
Мабуть, кожен чув відомий вислів «стрибнути вище голови» та зрозумів його зміст. Чи не кожному доводилося в тій чи іншій ситуації вирішувати для себе, чи варто спробувати «стрибнути вище голови». Вважаю, що мені доводилося. Не стверджуватиму, що кожен раз вирішував «стрибати», та все ж робив це неодноразово.
Від чого ж залежало моє рішення у ситуаціях, коли попервах складалося враження, що шансів на успіх практично немає? Мабуть, передусім від того, наскільки важливою, цінною та близькою мені була царина, у якій треба було наважитися на «стрибок», а також від того, чи у момент прийняття рішення знаходив спосіб відповідно налаштуватися.
Стосунки з представницями прекрасної статі, безумовно, перебувають у мене в пріоритеті. Коли ж йде мова про найкращих її представниць, то мені не потрібне жодне додаткове налаштування – ніколи не стримував себе, якщо з’являлася хоча б мінімальна нагода зав’язати знайомство з дівчатами, які викликали у мене захоплення, навіть якщо мені було дуже далеко до них як за зовнішніми даними, так і за статусом. Результати моєї активності у цій сфері кардинально відрізнялися, але, як не дивно навіть для мене, далеко не завжди були провальними. І я ніколи не шкодував, що наважився на «стрибок», навіть якщо він завершувався невдало.
Екстрим загалом є близький мені – «дух авантюризму», вважаю, у мене присутній. Тож коли вперше дізнався про банджі-джампінг та роуп-джампінг, то зрозумів, що це, так би мовити, моє, запевняючи близьких і знайомих у прагненні стрибнути у прірву, звісно, з відповідною страховкою. І коли мені вперше видалася нагода здійснити цю мрію, та ще й перебуваючи на найвищому автомобільному мості в Україні, то я відразу без зволікань скористався нею. Як же інакше? Свого слова принаймні намагаюся дотримуватися. А свідченням того, що тут теж довелося мати справу зі «стрибком вище голови», стала тріщина у ребрі, набута під час вільного польоту з понад п’ятдесятиметрової висоти. Але про цей свій екстремальний вчинок, безперечно, не шкодую, хоча радити здійснити його комусь іншому все ж не наважуся.
Джерела натхнення для «стрибків вище голови» та способи налаштування на них у кожного, мабуть, свої – вони не завжди є універсальними. Вважаю, що, наприклад, кінематограф щедро ділиться як джерелами, так і способами. А я, перебуваючи під враженням від того чи іншого фільму, відповідно надихаюсь і налаштовуюсь як на романтичні стосунки, так і на екстремальні вчинки.
Серед фільмів, які справили на мене справді потужне враження і в плані романтичних взаємин головних героїв, і в плані екстремальних перипетій, однією із перших на пам’ять приходить американська кінострічка 1980 року «Трюкач» із Барбарою Херші, Стівом Рейлсбеком і Пітером О’Тулом у головних ролях. Переглядаючи захопливі та зворушливі її епізоди, мені значно легше наважуватися на нові «стрибки вище голови».
Ярослав РАЧКОВСЬКИЙ
НЕ ПРО КІНО ТА ПРО КІНО
|
|
|
|
